Компрометуючі статті про ректора Вінницького національного медичного університету імені М.Пирогова Василя Мороза та працівників вузу опублікував у 2013 році в газеті «Тарасова правда – газета вільних людей» та на сайті «Тарасова правда. Проект вільних людей» їх засновник і головний редактор Тарас Чорноіван. За те, щоб спростувати цю інформацію й припинити її тиражування, від головного героя публікацій вимагав 400 тисяч гривень.
Заздалегідь підготовлений рахунок-фактуру за рекламні послуги Тарас Чорноіван вручив своєму колишньому тестю – завідувачу кафедри ВНМУ, щоб той передав його ректору. При цьому пригрозив: якщо Василь Мороз відмовиться заплатити 400 тисяч, потік компромату в ЗМІ не припиниться.
Однак ректор виконувати вимоги не поспішав. Тож вінничани черпали з газети нові відомості про нього та з непідробним інтересом передавали їх з уст в уста.
Тим часом Тарас Чорноіван міркував, як «полегшити долю» Василя Мороза. Вирішив передати йому ще три рахунки-фактури: два – на 100 тисяч гривень, третій – на 200. На кожному документі були печатки його дружини-підприємця (тоді – колеги) Юлії Кривошеєвої. Та й це на ректора не подіяло. Відтак головний редактор на сайті «Тарасова правда. Проект вільних людей» розмістив ще чотири статті, які оскверняють Василя Мороза. Відтак в останнього терпець увірвався: на рахунок дружини Тараса Чорноівана він таки перерахував 100 тисяч гривень. Після чого статті про ректора ВНМУ із сайту зникли…
У справу втрутилася Феміда. І в суді першої інстанції, і в апеляційному головний редактор «Тарасової правди» запевняв, що нічого кримінального не вчиняв, а лише виконував свою роботу, яка повинна оплачуватися. Розповів, що одна з київських PR-агенцій замовила комерційні журналістські розслідування щодо педуніверситету та інших навчальних закладів. За словами Тараса Чорноівана, з ректором медуніверситету він не зустрічався і грошей у нього не вимагав. Мовляв, це до нього приходили люди від Мороза. Їм він і сказав: «Якщо Василь Максимович компенсує мені витрати на журналістські розслідування та видання комерційної газети, то статті я видалю».
Жінка, яка на прохання Тараса Чорноівана виписувала рахунки на рекламні послуги, в суді сказала, що до злочину не причетна. Розповіла, що, коли на своєму рахунку побачила 100 тисяч гривень від фізичної, а не юридичної, особи, то написала заяву про відмову від сумнівних грошей.
Колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області під головуванням Сергія Сілакова розглянула апеляційні скарги прокурора й обвинуваченого та вирок Вінницького міського суду залишила без змін. Тож Тараса Чорноівана визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368-4 КК України. За свої діяння він заплатить 17 тисяч гривень штрафу. Право ж обіймати посади, пов’язані із наданням публічних послуг, у нього не відібрали.
Щодо Юлії Чорноіван, яку орган досудового слідства обвинувачував у пособництві, то її суд визнав невинуватою.
Ухвала Апеляційного суду Вінницької області може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
За інформацією: прес-служба Апеляційного суду Вінницької області