На колінах в останню путь проводжали односельчани 38-річного кулеметника Руслана Чеботаря. Чоловік був призваний в АТО, в квітні, 2015 року. Служив у батальйоні «Київська Русь».
– Хороший хлопець був, послушний, вправний кулеметник. Доброзичливий, ніколи , нарікань на нього не було. Хороший спеціаліст був, дуже гарний кулеметник. Він постійно працював на важкому кулеметі ДШК, так разом з цим кулеметом і загинув, – розповідає командир роти вогневої підтримки 25 батальйону « Київська Русь» Володимир Журавський.
Більше 200 людей прийшли попрощатися із Русланом Чеботарем. Чоловіка хоронили із бабусиної хати, він з мамою проживав у с. Селище, Літинського району.
– Ми в дитинстві разом гралися. Потім вони виїхали на Літинщину, він приїздив сюди до бабусі, допомагав її в усьому. Ніколи на нього, ні від кого не було нарікань, – згадує сусідка Аліна Самусенко.
8 липня Руслан разом із своїми бойовими побратимами пішли на завдання. Там хлопець і загинув.
– Вони біля села Новотроїцьке, на Донеччині, попали під сильний обстріл, уламок снаряду влучив бійцеві у шолом, поранення були несумісні з життям, – говорить завідувач сектору Державної Служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО у Вінницькій області Олег Дмитрійчук.
Поховали кулеметника у рідному йому селі Копайгород, Барського району. У Руслана Чеботаря залишилася 59-річна мати.