Чи змусить вінницький прецедент хоча б якось змінити підходи можновладців до вибору призначенців?
Якщо під час жовтневої революції 1917 року зброєю пролетаріату були каменюки, то нині найпереконливішим аргументом невдоволеної громадськості для влади стали палаючі шини. Здається, після Революції Гідності березневі протестні акції у Вінниці, пов'язані з вимогами про відставку вже екс-начальника ГУ Національної поліції в області Антона Шевцова, вперше створили прецедент, коли активісти домоглися звільнення посадовця такого рангу.
Ще місяць тому у соцмережах почали публікувати скріншоти зі сторінок головного вінницького полісмена та його дружини, що мешкала в Криму, які містили відверто проросійські пабліки. Потім їх оперативно підчистили. У біографії Шевцова громадські діячі вказували на цікаві нестиковки у поданих відомостях. Нарешті, спливло скандальне відео, де він бере участь у путінському параді 9 травня 2014 року в анексованому Криму.
Але силові відомства, покликані перевіряти посадовців такого рангу, сказали, що все ОК. Принаймні, у понеділок, буквально за якусь годину до відсторонення від посади, Антон Шевцов на своїй сторінці у Фейсбуку опублікував отриману від СБУ відповідь, яка не побачила в його діях сепаратизму.
Можливо, де-юре його "бекграунд" за визначенням на сепаратизм, як такий, не тягне. Але ж які репутаційні провали! Проте їх упритул не побачили ані ті, хто проводив перевірку Шевцова, ані ті, хто його призначав. Значить, були причини? Мовляв, нехай він хлопець неоднозначний, але – наш хлопець?..
Цікаво, що й у Вінниці активна громадськість у питанні Шевцова розділилась. Найрадикальніші вимагали спочатку проведення службової перевірки начальника обласної поліції "на сепаратизм" та відсторонення на цей час від посади, а вже потім – звільнення. Більш помірковані казали, що йому треба дати шанс. Он, мовляв, валютники у Вінниці поховалися. І з місцевими він "не замазаний". Місцева влада після перших "шинних" протестів за участі автомайданівців відбулася акуратною дипломатичною заявою у стилі "давайте жити дружно". Утім, не вони ж Шевцова призначали, та й звільняти повноважень не мали.
Організаторам протестів, зокрема очільниці вінницького Автомайдану Таїсі Гайді закидали, що ці акції проплачені, а сама вона у такий спосіб намагається уникнути відповідальності перед законом, бо є фігурантом трьох кримінальних справ. Одна з них – сумнозвісний штурм приміщення Вінницької облради 6 грудня 2014 року. Що всі ці дії спрямовані на те, аби прибрати Шевцова на користь людини, потрібної місцевим можновладцям. І навіть у день звільнення Шевцова єдності в діях постмайданівських формувань не було: на площі Небесної сотні стояли атовці, автомайданівці, окремі активісти, готові до рішучих дій. А в будівлі поряд низка громадських організацій проводила прес-конференцію, зокрема, Вінницька обласна "Народна Самооборона", Асоціація ветеранів війни в Афганістані у Вінницькій області, Громадська спілка учасників бойових дій та волонтерів АТО, представники батальону "Айдар" та сотники Майдану виступили зі спільною заявою, якою засудили розгортання у Вінниці будь-яких силових дій.
Словом, політичний заміс був не по-вінницькому гарячий і багатошаровий. Та факт залишається фактом: Шевцова звільнено, його заступник Олександр Селівестров, якого активісти також вважають сепаратистом, відсторонений від виконання посадових обов'язків. Що ж тепер маємо у сухому залишку?
Насамперед, гучний кадровий скандал у правоохоронному відомстві. Власне, з часів Врадіївки важко згадати такі резонансні протести, які б стосувалися поліцейських посадовців високого рангу. Якщо це дійсно був кадровий лобізм, просування "своїх хлопців" на потрібні посади у потрібних місцях, то він вже не вперше б'є рикошетом по тих, хто на такі призначення погоджується. Ситуація з Шевцовим продемонструвала, наскільки глибоко засіли подвійні стандарти під час підбору кадрів у силових відомствах. Адже усіх хлопців і дівчат, яких відбирали у нову патрульну поліцію, перевіряли вкрай прискіпливо. Чому ж з тими, чий посадовий ранг трохи вищий, все відбувається інакше?
Чи може йдеться про звичайнісіньку некомпетентність кадрових служб МВС, СБУ, які перевіряли Шевцова на сепаратизм? Може, у світлі палаючих шин і справді все видніше?
Ще один тривожний симптом – просування ідеї, що служба в зоні АТО дає автоматичний допуск до "смачних" посад та індульгенцію на всі подальші діяння. І байдуже, що людина під час перебування у зоні робила чи в яких "схемах" була помічена?
Кадровий скандал з екс-начальником ГУ Нацполіції, попри звільнення Антона Шевцова, залишає ще багато питань. Наразі головне з них – хто винен у надто поблажливій службовій перевірці людини, яку призначили відповідальним за порядок і безпеку у вотчині Президента і спікера? І чи будуть винні притягнуті до відповідальності? Чи змусить вінницький прецедент хоча б якось змінити підходи можновладців до вибору призначенців?
Чи знову палатимуть шини?
P.S. Тим часом Антон Шевцов на своїй сторінці у Фейсбуку на звільнення відреагував так (мовою оригіналу): "Ушел сам. Потому что не согласен с системой, где нужна красивая картинка для СМИ, а не результат. Именно этой картинке мы обязаны тому развалу и бардаку, который творится в стране. Я привык работать, а не позировать перед камерами и ублажать криминальных элементов псевдопатриотов, называющих себя активистами. Я привык пресекать выдачу разрешений на оружие людям, которые захватывали государственные здания и кидали в них коктейли Молотова".
Антоніна Мніх
Цікаво, а чи звик добродій Шевцов відповідати чесно самому собі? І в якого Сірка він позичив очі, якщо після всіх відверто проросійських викрутасів, про які йшлося в статті, мав нахабство посісти керівну посаду? І ще один момент – мовний. Можливо, хтось скаже: неактуально і приїлось. Але все ж: факт залишається фактом. Коли пан Шевцов проводив свої брифінги для місцевого телебачення, то говорив – увага! – російською мовою, мовою держави-агресора! Він обіймав державну посаду, виступав як державний посадовець, а державну мову ігнорував! Хтось може собі уявити, що в тій самій Ерефії державнй посадовець заговорив би якоюсь іншою, не російською мовою? Я особисто не можу! Бо тобі б він на своїй посаді не затримався! А у нас нічого, минається! І СБУ, як завжди, нічого не вбачає!І такі люди займали керівні посади у силовому відомстві?! Нічого не маю проти самої російської мови. Більше того, підтримую російськомовних українців, які зі зброєю в руках в зоні АТО захищають Україну, Однак зауважу, що справедливо запитує автор, чи понесуть покарання ті, хто проводив перевірки і саме призначення? І якщо і надалі такі “товариші” будуть у керівництві, то, як справедливо писав великий Шевченко, “добра не жди…”